Я хочу, щоб ти був...

"Синку, я хочу щоб ти був економістом, бо я економіст і непогано заробляю..." А дитина сидить і сумує, бо хоче малювати.

"Доню, я все життя мріяла бути співачкою, я зроблю все, щоб ти співала." А вона ще не знає, чого хоче, але точно не співати, та ще й сцени . А мати дивиться талант шоу, і каже: "Єх, які молодці! Ну а ти в мене, що ти в мене?"

Ми дивимось на свою маленьку дитину, яка ще не вміє ходити і лежить перед нами на пеленаторі:
- Яка ти гарнюня - майбутня модель;
- Як ти ножками сучиш, бути тобі футболістом;
- У, який суворий, дирееектор...

А чи замислювались Ви, що от прямо в цей момент, Ви ставите на своїй дитині клеймо?
А чи замислювались Ви, що це не дитина якось себе особливо поводить, а Ви бачите в ній те, чого не змогли зробити самі?

Спробуйте згадати, чому Ви пішли навчатись саме в той ВУЗ, де вивчились. Чи жалкували Ви про це? Чи потрібно Вам було отримувати іншу освіту, щоб працювати на улюбленій посаді? Чи знайшли Ви саме свою професію?

Чи мали право Ви самостійно обрати своє мабутне? Чи готові Ви були самостійно зробити свій вибір? Чи було у Вас достатньо інформації для цього?

Дуже багато питань...

Але тепер останне: Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина в майбутньому задавала собі ці питання?

Персонал ресторану

Отже, нещодавно ми з дітьми були в сімейному ресторані середнього класу, який спеціалізується на італьянскій кухні.

У діточок був майстер-клас по виготовленню піцци, ну а я трохи засумувала і почала допитуватись у людини, яка давала майстер-клас, хто він по професії і що він робить. Хлопець виявився не дуже балакучий, але я його таки допиталась, тепер от, з вами ділюсь, друзі.

Отже, на кухні цього ресторану працюють такі люди:

1. Шеф-кухар. Це людина, яка може замінити на кухні кожного, але він робить те що слідкує за всіма процесами, відповідає за якість приготування їжи, слідкує за наявністю необхідних продуктів. А також, Шеф відповідає за меню. Він має право створювати власні авторські блюда.

Шеф контролює персонал на кухні, а також надихає його. Він повинен підтримувати позитивний настрій в колективі на кухні, бо тільки тоді страви вийдуть дійсно смачні. 

Шеф-кухар обов'язково повинен мати повну освіту повара, та пройти курси (або іншу освіту) з менеджменту.

2. Су-шеф. Це людина, яка майже шеф :) Су-шеф, допомагає шефу контролювати процеси на кухні. Кожен Шеф-кухар повинен пройти стадію Су-шефа.

Су-шеф обов'язково повинен мати повну освіту повара, та пройти або проходити курси (або іншу освіту) з менеджменту.

Всі інші, описані нижче спеціальності походять від професії Повар.

3. Піццайоло. Дуже важлива в Італії людина :) Піцайоло знає про тісто все, тримає в голові безліч рецептів піцци, та чітко розуміє яка начинка з якою буде найсмачніша.

4. Соусье. На кухні він робить соуси. Соусье - майже чарівник. Він може зробити звичайну страву найсмачнішою лише додавши до неї соус.

5. Ротиссер. М'ясний кухар. Кажуть, відповідає лише за приготування м'яса, не за його обробку в сирому вигляді.

6. Овочевий кухар. Зазвичай робить салати, перші блюда, ще гарніри з овочей.

7. Кондитер. Зробив нам дуже смачнючого торта :)

Про інших, які працюють саме на цій кухні, історія замовчує, але, на кожній кужні обов'язково повинні бути:

Посудомийник - людина, що миє посуд;
Експедитор - передає замовлення з кухні офіціанту і взагалі слідкує за внутрішньою логістикою;
М'ясник - людина, яка тількі обробляє м'ясо, не готує.
Змінний кухар - асістент на будь якому процесі.
Внутрішній кухар - людина, що готує персоналу.

Отак ми побували в ресторані.

Доречі. Я Вам назвала тільки три професії: кухар, експедитор та посудомийник. Все інше, це спеціалізації. Окрім Шеф та Су-Шеф - це посада.

Як це - бути підлітком

Підписатись на оновлення

Шановні дорослі, чи пам'ятаєте Ви себе, коли були підлітком? А саме, що відчували, чого прагнули? Задайте собі це питання та подивіться на свою дитину.

Від себе можу сказати, що я пам'ятаю свій підлітковий вік, свої мрії, свої інтереси. Я пам'ятаю, як була образцовим підлітком, намагалася зробити все, щоб мої батьки мною пишались, але що відчувала на той період, я не пам'ятаю. Цікаво, чи не так? Адже, найбільш яскраві відчуття людина переживає саме в підлітковому віці.

Тим не меньш, якщо подумати. Так. Деякі відчуття все ж таки я пам'ятаю. Це було відчуття самотності, незадоволення собою, та впевненість, що я ніколи не забуду як це важко, коли тебе не розуміють. І це при тому, що мене постійно хвалили дорослі.

Згадали себе? Можливо. А можливо те саме відчуває і Ваша дитина?

Найбільш непередбачувана та суперечлива поведінка виникає у дитини в період з 12 до 17 років. Саме в цей період Ваші дії можуть викликають у дитини гостру критику, поради - обурення, а рекомендації - протидії.
Ваша дитина виросла. І ось чого вона бажає (основне, звичайно):

- Свобода вибору;
- Розуміння інших, що вона доросла;
- Повага зі сторони дорослих.

Тим не меньш, вона ще багато чого не знає. І ці знання треба закладувати в голову дитині поступово і акуратно, щоб вона не почала сприймати це, як повчання.

Я тоді ж бути з підлітком?

Поперше, не ображайтесь на неуважність дитини до Вас. Почніть з себе. Скілки Ви дитині приділяєте часу? Якщо Ви питаєте дитину "як справи" і, при цьому, займаєтесь чимось іншим, Ви отримаєте аналогічну суху відповідь. 10-15 хвилин - це не багато, щоб дитина відчула, що ви дійсно цікавитесь, як її справи.

Майте на увазі, що друзі і визнання серед друзів - це для підлітка дуже важливо. Якщо Ви встанете між підлітком та його друзями, Ви ризикуєте втратити довіру дитини назавжди.

Не треба бути аж надто допитливими, особливо, ящо Ви бачите, що дитина не хоче зараз спілкуватись. Дочекайтесь слушної миті, вона обов'язково з'явиться.

Проявіть цікавість до інтересів Вашої дитини. Нехай вона Вас теж чомусь навчить, наприклад, як зробити авіамодель, або розкаже правила в футболі (в залежності від навичок дитини), навіть, якщо Вас це не цікавить. Нехай Ваша дитина відчує свою важливість.

Діліться з підлітком своїми планами. Можливо дитина дасть Вам пораду. Нехай ця порада буде наівною, і Ви її не використаєте, але так дитина навчиться бути учасливою, приймати рішення та відповідати за них.

Підтримуйте підлітка і він зможе звернути гори. Натомість, закиди та звинувачення залишаються з дитиною на все життя.

Бути батьками - це найважча робота у світі, до якої ніхто не готував і ніхто не забов'язував. Ми самі вирішили народити дитину, вона нас про це не просила. Тому будьте терплячими і люблячими, як тоді, коли Ваша дитина тільки народилася. Підлітковий період не довгий, він обов'язково закінчиться. А потім, в дорослому житті, нинішня дитина Вам буде вдячна за мудру поведінку, підтримку та чуйність.

Кар'єрне самовизначення

Хтось в мене питав, в якому віці можна замислюватись над майбутнім своєї дитини. А саме, коли треба займатись профорієнтацією дитини.

Для початку, дозвольте розповісти про основні етапи формування особистості щодо визначення кар'єрних цілей.

Самовизначення починається з самого початку життя. З перших кроків до дошкільного віку, дитина вбирає в себе як умога більше інформації щодо світу навколо. Щодо професій, дитина може лище проводити асоціативні ряди: білий халат - лікар; жовта каска - будівельник; стоїть за прилавком - продавець; і таке інше.

Трохи пізніше, в початкових класах, діти починають ставити себе на місце людини, яка займається тією чи іншою професією. Наприклад, гра в лікаря чи вчителя. Або на дворі діти прикидаються водієм чи представником поліції. Хтось будує вежи зі всього, що під руку попаде. Хтось постійно щось малює, або ліпить пиріжки з багнюки :). Формування інтересів. Це той самий етап, коли батьки можуть допомогти дитини розвинути свої інтереси до здібностей, за рахунок гуртків, або власного досвіду.

 Починаючи, приблизно, з 12 років, дитина формує свої професійни наміри. На цьому етапі треба активно приймати участь в тому, щоб дитина отримувала максимальну кількість щодо різноманітності професій. Доречі, це той самий етап, коли профорієнтолог зможе допомогти батькам зорієнтуватись щодо майбутнього дитини.

Нажаль, в школах профорієнтування майже не проводиться. Нажаль - тому що це, мабуть, головний старт для вибору свого майбутнього.

Що може дати профорієнтолог дитини в період 12-17 років.
- По перше, навчить замислюватись над своїм майбутнім;
- По друге, виявить її сильні та слабкі сторони за допомогою тестування та спілкування;
- Розбере обрані професії з вашою дитиною, розповість про перспективи та про те, з чим дитина мможливо буде стикатись;
- Профоріетолог зможе допомогти дитині подивитись на себе зі сторони.
А ще, і це головне, профоріентолог зможе допомогти батькам зрозуміти свою дитину. Бо далі вже йде доросле життя, і майже всі рішення дитині доведеться приймати самостійно.

Навчаючись у вищому навчальному закладі, людина вже повинна бути зорієнтована на ту чи іншу професію. Нажаль, в реальному житті це відбувається не часто, бо на етапі школьного професійного орієнтування людина не отримує достатньо інформації.

Тим не меньш, це той етап, коли людина повинна стати самостійною, усвідомити себе, як особистість, навчитись позіціонувати себе в колективі, стати соціально незалежною, та зрозуміти свою громадянську позицію.
 
Після закінчення навчального закладу, наступає етап професійної адаптації. Людина адаптується до нового середовища, нової соціальної ролі, навчається працювати в колективі, навчається, взагалі, працювати.

Після освоєння професії, наступає етап первинної професіоналізації та становлення людини, як фахівця.

Наступний етап - це формування особистості, як професіонала. Доречі, більшість людей залишаються на цьому етапі до кінця життя.

Але, якщо робота дійсно цікава людині та приносить задоволення, вона переходить на наступний етап - професійна майстерність. Так, так, це ті самі фахівці, яких ми називаємо унікальними фахівцями. Вони отримують чималі гонорари. Саме за ціми людьми полюють хедхантери, пропонуючи найкращі компанії та найкращі умови для роботи :)

Найцікавіше те, що ця стадія говорить про те, що особистість сформувалася.

То ж, коли потрібно починати профорієнтування? Будь який етап для цього підходить, але найважливіше, все ж таки, ми отримаємо в дитинстві.

О профорієнтації

"Ну що, доцю, ти вже вирішила, куди будеш йти навчатись?" - Питають батьки свою дитину, яка вчиться у восьмому класі. 

"Та ні..."  

"Ну ти думай, думай... Бо вже доросла..."

Через пару років:

"Ну що, доцю, ти вже вирішила, куди будеш йти навчатись?" - Питають батьки свою дитину, яка вчиться у десятому класі.

"Та ні..." 

"А чого це ти не вірішила? Ти ж вже доросла! Ти в мене така невідповідальна! Як ти будеш жити далі?!"

Знайома історія? А знаєте, що щойно відбулось? Дитина почала вважати, що вона ніхто, що вона невдала і нерозумна, і це буде впливати на неї усе життя.
Але ж все, що з нею відбулось насправді - то лише відсутність інформації. Інформації про те хто вона, яка вона, чому вона існує, куди їй далі йти і таке інше. Тобто вона не отримала знання, проте отримала клеймо безвідповідальності.

Таке батьківське "програмування" може привести до багатьох наслідків, але про це ми ще поговоримо в інших статтях.

Ця стаття про важливість інформації, яку може отримати дитина, якщо їй допомогти, і яка може зробити її щасливою. Ніхто не буде сперечатись з тим, що робота займає величезну частину нашого життя, приблизно тритину. Було б непогано весь цей час радіти життю, правда?

Ось Вам простенький алгорітм:
- Робити те, що подобається.
- Отримувати відмінний результат, бо ти робиш те, що подобається, із задоволенням.
- Отримувати грошовий еквівалент за відмінний результат - це вагомий стимул робити те, що подобається і самовдасконалюватись.

Вся проблема в тому, що, нажаль, не кожна людина знає, що їй може сподобатись в роботі. Дуже важко поглянути на себе зі сторони. Але вона повинна це зробити.

Саме цим і займається профорієнтолог: робить все можливе, щоб людина могла поглянути на себе зі сторони, та зробити висновки.

Профорієнтолог знає про професії все, або майже все. Він постійно знаходиться в розвитку, дізнається про нові види професій, та залучає цю інформацію до своїх консультацій.

Профорієнтолог повинен "бачити" людину наскрізь, але ні в якому разі не маніпулювати своїми знаннями.

Профорієнтолог допоможе дитині зрозуміти себе, як особистість. Дізнатись про свої сильні якості, де вона зможе їх застосувати, щоб бути успішною.

Профорієнтолог - це допомога в першу чергу.

Всім привіт. Мене звуть Олександра Ткачук. Займаюсь профессійною орієнтацією підлітків. Мета мого життя - допомогти кожній людині бути щасливою. І на сторінках цього блогу я буду писати про те, як я це роблю.