Я хочу, щоб ти був...

"Синку, я хочу щоб ти був економістом, бо я економіст і непогано заробляю..." А дитина сидить і сумує, бо хоче малювати.

"Доню, я все життя мріяла бути співачкою, я зроблю все, щоб ти співала." А вона ще не знає, чого хоче, але точно не співати, та ще й сцени . А мати дивиться талант шоу, і каже: "Єх, які молодці! Ну а ти в мене, що ти в мене?"

Ми дивимось на свою маленьку дитину, яка ще не вміє ходити і лежить перед нами на пеленаторі:
- Яка ти гарнюня - майбутня модель;
- Як ти ножками сучиш, бути тобі футболістом;
- У, який суворий, дирееектор...

А чи замислювались Ви, що от прямо в цей момент, Ви ставите на своїй дитині клеймо?
А чи замислювались Ви, що це не дитина якось себе особливо поводить, а Ви бачите в ній те, чого не змогли зробити самі?

Спробуйте згадати, чому Ви пішли навчатись саме в той ВУЗ, де вивчились. Чи жалкували Ви про це? Чи потрібно Вам було отримувати іншу освіту, щоб працювати на улюбленій посаді? Чи знайшли Ви саме свою професію?

Чи мали право Ви самостійно обрати своє мабутне? Чи готові Ви були самостійно зробити свій вибір? Чи було у Вас достатньо інформації для цього?

Дуже багато питань...

Але тепер останне: Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина в майбутньому задавала собі ці питання?